Федерація – форма державного устрою, при якій частини держави є державними утвореннями, що мають юридично закріплену певну політичну самостійність у рамках федерації. Як стверджує ст. 1, частина 2 Конституції Російської Федерації, Найменування «Російська Федерація» та «Росія» рівнозначні. Принаймні, так вважається.
Але, з приходом до влади у 2000 році Путіна, права та свободи регіонів – суб’єктів федерації почали планомірно обмежуватися. Почалося все з запровадження не прописаних в Конституції «федеральних округів», поставивши над губернаторами намісників-повпредів, потім скасували прямі вибори губернаторів, потім їх повернули — але з правом президента звільняти губернаторів за «втрату довіри» та з дискримінаційним для опозиції «муніципальним фільтром», дали президенту право розпускати регіональні парламенти, а губернаторам право усувати мерів. А ще ухвалили величезну кількість законів нібито щодо «питань спільного ведення» федерального центру та регіонів, які майже позбавили регіони свободи прийняття більшості рішень.
Нещодавно сенатор Андрій Клішас та депутат Держдуми Павло Крашенинников внесли проект закону «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в єдиній системі публічної влади». Разом з прийнятим напередодні законом про організацію влади в регіонах, цей законопроект знищує навіть залишки федеративного характеру Росії та перетворює владу в Росії на типову совкову «вертикаль», де влада зверху до низу вибудувана за принципом залежності та підпорядкування «нижчих» ланок «вищим». Попри статтю 3 Конституції Російської Федерації при такій побудові головним джерелом влади є зовсім не народ, а президент.
Де юре федеративна країна перетворюється на унітарну. Закон Клішаса – Крашенінникова про владу в регіонах підпорядкував не лише губернаторів, а й регіональні парламенти президентові. Закон тих самих авторів про місцеве самоврядування — підпорядковує місцеве самоврядування президентові та регіональній владі, одночасно різко скоротивши кількість місць, де громадянам надається право обирати органи місцевого самоврядування.
Ось вам і будь ласка, дорогі росіяни. Самі ж хотіли повернутися назад, до СРСР, з його «демократичним централізмом», коли зверху передавалися не повноваження, а команди, з вимогою прозвітувати про виконання, і коли жодної реальної самостійності у влади регіональних (у республіках, областях, краях, містах та районах) не було. Тепер – і не буде.
Не потрібна Путіну самостійність та право голосу суб’єктів у будь якому вигляді. Тому десятки «законотворців», таких як Андрій Клішас, старанно прибирають перешкоди на шляху повного «узаконення» диктаторського режиму.
Доречі, сенатор РФ від виконавчого органу державної влади Красноярського краю Андрій Клішас, голова комітету Радфеду з конституційного законодавства, відомий не тільки своїми законопроектами. Він має посвідку на проживання Швейцарії, але активно заперечує наявність іноземного резидентства. Так само як і заперечує володіння численною люксовою нерухомістю:
• Триповерховий палац на озері Лаго-Маджоре у Швейцарії.
• Триповерховий особняк поруч із президентською резиденцією в Ново-Огарьово.
• Квартира площею 290 кв. м. у Кривоколінному провулку Москви.
• Вілла на Пестовському водосховищі площею 2000 кв. м.
• Вілла в Істрі площею 9000 кв. м.
Очільник групи з розробки поправок до Конституції та автор скандальних законопроектів, у тому числі “Про суверенний Рунет”, за можновладною традицією дуже любить дорогі годинники. Пара аксесуарів з його колекції, таких як «Harry Winston Opus Series» з білого золота та лімітованої колекції в 100 штук та «Patek Philippe Minute Perpetual Calendar» загалом коштують майже 50 млн. руб. При середній заробітній платні у регіонах Росії (тих самих «членах Федерації») у 25 тис. руб. на таку пару годинників потрібно сумлінно працювати на «благо Федерації» більш ніж 166 років.
Держдума РФ знову відклала термін обов’язкової відмови російських чиновників від закордонного громадянства та посвідки на проживання за кордоном. Тепер держслужбовці мають відмовитись від іноземних паспортів до 1 січня 2023 року (а не до початку 2022 року, як передбачалося спочатку). Після закінчення цього терміну чиновники, які не представили документи, що підтверджують їхню відмову від закордонного громадянства або посвідки на проживання, повинні бути звільнені. Тобто у Андрія Клішаса є ще принаймні рік на те, щоб продовжити свою «законовитворчу» (не плутати з «законотворчою») діяльність та повністю унебезпечити «царя» від будь яких конституційних та законодавчих загроз напередодні можливого трансферу влади 2024 року.
Автор: Юрій Федоренко.